ЛИСТ З ВИБОРЧОГО ФРОНТУ

 

До Вашої уваги пропонується мій реальний електронний лист, який я написав додому 2 квітня про цілком реальні події на двох виборчих дільницях у м. Києві. В статті змінені номери дільниць, прізвища й імена (і моє теж) та замінена ненормативна лексика.

 

Антон Іваненко

 

Іваненку Р. М.,

валютний відділ

СФ ВАТ "МКБ".

 

Привіт, тату!

 

Сьогодні я живий, вже не п’яний і здав криміналістику на 79, тобто червоний диплом поки-що світить. Але головна новина - то не криміналістика. Минулі півтори доби я провів на дільниці - координував дві групи спостерігачів. Розповідаю по-порядку. В ніч на вибори зняли свої кандидатури кандидати відразу по всіх 5 виборах. Це зробили для того, щоб дати формальний привід комісіям розпломбувати бюлетні раніше 7-30. На своїй (№ 15) дільниці я відразу, коли прийшов, влаштував скандал щодо цього порушення і склав акт. На 16-й (друга моя) мої люди не встигли цього зробити. Потім пішло голосування... В себе я скорєшувався з людьми суперкрутого кандидата - мажоритарника Гусина і ми вдвох працювали проти адмінресурсу. (Вдвох - це мої 5 - 6 чол. на 2 дільниці, його 2 чол. на 15-й та його бригада десь чоловік 40 біля дільниці.) Тому на 15-й все було чітко. На 16-й весь день йшли порушення. Цілий день мої і Гусина люди ловили "ланцюжок" (це система фальсифікації, під час якої за гроші обмінюють чистий бюлетень на вже “правильно” заповнений, заповнюють чистий, обмінюють і т. д.), врешті-решт спіймали ввечері при міжнародних спостерігачах. Всі в захваті, демократія торжествує. Як міжнародники пішли, мєнти відпустили цих уродів і сказали, що то були наркомани. Взагалі, на 16-й творився жах, але мої люди працювали. Окрім нас та від Гусина були всі куплені та були лохи, які не роздупляли ситуації. Майже під час голосування знявся ще один абсолютно реальний кандидат у міськраду, казали, що його примусили погрозами. Я ходив із переносною скринею і знайшов порушення, яке давало право скасувати все голосування - стара бабка за простотою душевною розповіла про агітацію в день виборів та ще й письмові докази надала. Я склав акт. Акт підписали 2 члени комісії. Потім пішла ніч - підрахунок... Ми на 15-й з Микитою (від Гусина) вздрючили комісію і примусили робити все за законом. Це було довго, але сталося неймовірне - зійшлися корінці, списки та бюлетні в скринях. Тобто голосування пройшло таки чесно. Закінчили рахувати ВР о 5-00. Результат: 30% - Ющенко, 13.5 - Юля, 11 - Омельченко, 10 - КПУ, по 4 - Озимі, Зелені та Мороз, 2,5 - Єда. На 16-й було гірше, нашим людям "братки" зі стволами не давали навіть встати зі стільців. Але під загрозою скарги в окружком комісія врешті-решт  дозволила особисто(!) перерахувати бюлетені в міськраду. Там наш кандидат програв, хоча не повинен був, тобто фальсифікували все під час голосування. Але протоколи нашим на 16-й не давали, тобто йти звідти було рано. Там доходило до фізичного впливу, хлопцеві махали пушкою перед носом. В мене о 5-й почали рахувати Омельченка, який нікому не був цікавий (все й так було зрозуміло), я навіть до столу не підходив. Порахували, щось не зійшлося, почали знову перераховувати. Лише потім я зрозумів, що тягнули час. Тим часом поїхали люди Гусина... Вночі Сірків (наш конкурент) вибив з тої бабки заяву про те, що вона нічого не казала. В цей час закінчились гроші на моїй мобілці і ми залишились без зв’язку. Після від’їзду Микити приїхала ще бригада Сірківа і почалася повна задниця. Нас заблокували на дільницях, фізично не давали вийти. В людей на 16-й почало зривати нерви, але я сказав, що без протоколів міськради ми не підем, бо такий наказ штабу. До мене приїхав представник Сірківа і притягнув заяву від бабки. Комісія розглянула справу і одноголосно(!) признала Іваненка (тобто мене) фальсифікатором. Мене стали здавати мєнтам. Мєнти - то окрема історія. В нас сидів лейтенант та два курсанти, які всіх боялися - і “братків” і мене теж. Домовились про те, що я порвав акт, а голова комісії порвав їхнє рішення. Лейтенант був врятований від нервового зриву. А тим часом внизу (16-та, вона була поверхом нижче) нашим не давали протоколу і не давали вийти. А в нас комісія все рахувала і рахувала Омельченка - тягнули час. Оскільки вже було по 8-мій, то навіть лохи вже не витримали і розійшлися. Залишились ми, “братки” і комісія. Мені до носу приставили пушку і сказали, що із протоколами ми звідти живими не вийдемо. Тим часом одному з наших вдалося вискочити і добігти до штабу. До мене підійшов наш хлопець з 16-ої і сказав, що йому на СМС зкинули наказ зі штабу (в нього ще пара копійок на мобілі були) йти звідти. Я спочатку не вірив, думав, що це в нього нерви здали. А в нас все рахували Омельченка... Врешті-решт я пообіцяв його вбити, якщо він мене обманув і ми стали втікати. Він вискочив на вулицю і спіймав машину, а ми заднім виходом вийшли, швидко до неї заскочили і поїхали. Я певен, що із протоколами ми б так легко не втікли. Це було 9-15, тобто ми протрималися 26 годин 15 хв. Приїхали у штаб і дізналися, що такий наказ справді був. Тоді на радощах, що зберегли здоров’я, ми нажралися горілкою, пересварилися між собою, довели до сліз начальника штабу і т. д. А наступного дня я здав криміналістику... От такі от у нас були вибори в Україні. Я зрозумів, що наш Анатолій правий багато в чому. Уродів різних треба мочити в під’їздах, а закони - вони написані для лохів, і не лохи їх не дотримуються. От така розповідь про вибори. Якщо мамі це шкідливо читати, то не показуй. Тепер я знаю, що демократія - то повна хєрня. Це все. Я живий і здоровий. Мамі привіт. Пока.

 

2 квітня 2002 року,

м. Київ.                                                                                    Антон.

 

 

P.S. А заплатили нам сьогодні за цю роботу по 40 гривень (обіцяли не менше 100). Щоб я ще раз коли-небудь повірив у демократичну демагогію!